Українізація — політика радянської влади у
20-ті роки XX століття.
Тоді почався розвиток національної мови й культури: створювалися
українські школи, видавництва, спілки; митці повірили у свободу. Та недовго
раділи патріоти нашої держави: скоро політика українізації припинилася, й
обмежені міщани, «антипатріоти» почали радіти її поразці, використовуючи дедалі
войовничі форми неприйняття всього «малоросійського». Цей процес яскраво
показаний у п’єсі, Миколи Куліша «Мина Мазайло». Названу драму недарма називають
«філологічним водевілем», адже проблематика твору й усі події в ньому
розгортаються навколо одного питання — самобутності української мови. Ця
проблема у персонажів драми має різне вирішення. Так, головний герой п’єси,
Мина Мазайло, ніяк не може позбутися комплексу національної меншовартості й
хоче змінити своє прізвище на більш «милозвучне»: «Двадцять три роки… носю я це
прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло!.. Жодна гімназистка не хотіла
гуляти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали —
Мазайло!..» 
Немає коментарів:
Дописати коментар