Українізація — короткочасний і малодосліджений період в історії нашої
країни.
Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифі
кації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до
радянських. Віками утверджувана думка про другосортність української
нації, мови привела до незворотних процесів. Ті з українців, які хотіли доби
тися чогось у житті, особливо зробити кар’єру, усіма способами відхрещува
лися від свого українства, відмежовувалися від своїх коренів. У цих людей
ніхто не намагався виховати почуття патріотизму, ніхто не знайомив їх із
правдивою, справжньою історією народу. Тому й виросли такі безбатченки,
як Мина Мазайло з однойменної п’єси Куліша, Рина, Лина, тьотя Мотя.
Микола Гурович Куліш обрав для свого твору жанр комедії, бо що, як
не сміх, може найдошкульніше вдарити по Мазайлах, які роду свого цу -
раються. Твір іскрометний, пересипаний такими мовними перлами, що
запам’ятовуються надовго. Разом із тим не можна не відчути того болю
й смутку автора, який прозирає між рядками, адже саме серед українців
(колишніх, як вони вважають!) знаходяться найзапекліші вороги укра
їнської мови, національної історії.
Головний герой комедії Мина Мазайло — чутливий і знервований,
багатослівний. Він упертий і сентиментальний, довіряє лише власномусерцю. Скільки ж зусиль він, як і мольєрівський міщанин шляхтич та Мар
тин Боруля Карпенка Карого, докладає, щоб змінити своє прізвище на ро
сійське і більш, на його погляд, благозвучне — Мазєнін! Мазайло зазнає
великого страху, ледь не непритомніє, поки дізнається, як можна змінити
прізвище. Іде на сварку і розрив із власним сином Мокієм, який любить
«укрмову» і не хоче міняти своє прізвище. Наймає учительку «правільних
проізношеній», бере участь у родинній дискусії, до якої підключилися вже
й родичі та знайомі. Йому навіть слова «помер Мазєнін, Мина Маркович»
здаються музикою і кращими, ніж, скажімо, «помер Мазайло». Анекдо
тичність такої ситуації очевидна, і сам герой уже не помічає, наскільки він
жалюгідний і смішний у своїх мріях.
Художній геній драматурга, на наш погляд, полягає у тому, що сюжет
комедії гострий, напружений, а його герої непередбачувані у своїх вчин
ках, типові і разом із тим неповторно самобутні. Хіба можна забути тьо
тю Мотю, для якої «єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить
нікада» є доказом із залізною логікою, і котра вважає, що лучше «бить
ізнасілованной, нєжелі українізірованной».
У своїй комедії М. Г. Куліш зумів гостро висміяти і засудити націо
нальну упередженість і зверхність — від «хатнього» українського націо
налізму до великоросійського шовінізму.
Від часів Куліша дуже змінилося життя людей, їх побут. Але мини
мазайли залишилися і чинять опір впровадженню української мови як
державної. То їм би не завадило почитати «Мину Мазайла» і подивитися
на себе збоку. Великий український поет Т. Г. Шевченко говорив: «Учі
тесь, читайте, й чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Цього мудро
го заповіту нам усім і слід дотримуватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар