Іван Франко
був добрим співаком і знавцем народної пісні. За оцінками сучасників, голос мав
не сильний - трохи сипкуватий баритон, але виразний. Тексти пісень від нього
записував Михайло Павлик, а мелодії - Микола Лисенко. Деякі з пісень з його
голосу перейняла Леся Українка, коли вони відпочивали у карпатському селі
Буркуті. Франко як фольклорист мав чималий доробок із 400 записаних пісень і
1800 коломийок. А першою зародила цю любов до пісні Франкова мати - Марія
Кульчицька. Вона любила співати, знала багато пісень. Івась, маючи унікальну
пам'ять, легко їх запам'ятовував. Із десяти років він почав їх записувати і в
зошит.
Особливо багато
І. Франко записав фольклорного матеріалу в найважче своє п'ятиріччя (1877-1882
р.р.), коли був переслідуваний та гнаний і навіть сидів у львівській (1871р.) і
коломийській (1880 р.) тюрмах. На селі у вільний час Франко виходив на поле,
сідав коло селян і просив, щоб вони співали, а він записував. Використовував
для цього й Великодні забави. Тож не дивно, що І. Франко дуже дбав про
музикальність своєї поезії. У близькому оточенні поета була поширена думка, що
окремі вірші він задумував як пісні.
Джерела: Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. Франка
Немає коментарів:
Дописати коментар