Про освіту і шафу

 Галина Крук 

поет, літературознавець, перекладач

       Знаєте, що я зазвичай кажу студентам-першокурсникам на першій лекції? Кажу, що кількість інформації у світі зростає шаленими темпами і наша свідомість не здатна цього всього зафіксувати. А тому ми не будемо займатися зубрінням і змаганням, хто більше і краще визубрить. Кажу, що ми будемо будувати шафу. Книжкову. Після того вони дивляться на мене великими круглими очима, і навіть ті, що на останніх партах, можуть відірвати очі від своїх ґаджетів. 

«Тонка сріблиста нить» після дитячих «чеченських щоденників»

 Оксана Думанська

письменниця, перекладач,

доцент Української академії друкар

      Люди мого віку належать до покоління, яким про війну оповідали повісті Юрія Збанацького та романи Олеся Гончара. Звісно, були й інші книги, але я кажу про осердя шкільної програми середини минулого століття. І тоді нікому й на думку не спало б, що почнуться війни ось тут – і арко-дужне перевисання до народів обернеться ненавистю, підступністю, лицемірством, відвагою, непокорою, людяністю…

Сьогодні – Міжнародний день рідної мови

       Сьогодні світ відзначає Міжнародний день рідної мови, встановлений ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. 

       Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш) 1971 року цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни у листопаді 1999 року ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Золото моєї мови рідної

Міжнародний день рідної мови — день,

 який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

     Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова стає  не просто засобом комунікації, але й відкриває для нас дуже широкі можливості. 
      Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова. Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. 
    Не заглиблюючись у причини цього явища, слід відзначити, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

    У 1999-му році на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого.

   Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення  культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.  Міжнародний день рідної мови можуть відзначати носії 6000 мов, які на сьогоднішній день зафіксовані в світі.

   Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Однак багато мов сьогодні знаходяться на межі повного зникнення. У деяких мов не залишається живих носіїв, тому одним з методів порятунку лінгвістичного багатства планети експерти називають вивчення іноземних мов.

Поетична сторінка. Мови чисте джерело

Хто воду п'є із джерела, а хто з калюжі,
Ви легко здогадаєтеся, друзі:
Коли поблизу чиста б'є вода,
Калюжу вибере хіба що бевзь-балда.

          Красива мова – що вода джерельна,
          А в суржику отрута є пекельна.
          Від неї задихаються слова,
          Тупіє-туманіє голова.
Та ми вже звикли. Явище типове –
Що друге слово із чужої мови.
Самоповаги, гордості нам брак,
Якщо ми опускаємося так.
            Качелі, садік, шкафчик, Славік, Маша,
            Штанішкі, щочкі, умнічка, Наташа,
             Кампотік чи салатік – та любе!
            Не топай ножкою, бо накажу тебе.
Прівєт! Все по фіґ – Льоха, Ксюша, Вовка!
Вашє не поняв, вроді остановка,
Коляска, мусор, кошельок, ковйор, більйо...
Хтось дав цукеркам назву – "Йо-ма-йо"!
              Блін, бляха, йолкі, тьолкі, тіпа, тоже...
              На масове безумство це все схоже.
              Кароче, на фіґ – саме головне.
              Все прикре, безнадійне і сумне.
Лікуймо душі кволі та недужі
Від суржику – отруйної калюжі,
Рятуймося, щоб мови чисте джерело
Духовного здоров'я додало.
                Агов, озвіться, юні, мудрі, дужі,
                Рішуче заявіть: "Геть навички папужі!
                Геть мавпування! Будьте на коні.
                Де гідність ваша? Тонете в багні!"
Нащадки прадідів великих,
Чи ж ви перевертні безликі,
Чи ви наїлися чужої блекоти,
Чи вам система поламала теж хребти?
                  Прозріймо! Ходимо ж до церкви – нам відома
                  В науці Божій перша аксіома:
                  Що чисте світло, а що – бруд і тьма.
                  Повірте: лихослів'я й суржик – ніби два більма.
Тисячолітню спадщину, скарбницю,–
Нам мову треба берегти, немов зіницю.
Війну оголосімо мовним бур'янам,
Інакше внуки не пробачать нам.

© О. Захарків, мовознавець, кандидат філологічних наук, доцент

Чому Франко не переміг на виборах

     Було літо 1898-го. Іван Франко втретє був серед кандидатів до австрійського парламенту від Радикальної партії на додаткових виборах в окрузі Тернопіль—Збараж—Скалат. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко проявив себе на багатьох ділянках української культури. Тернополяни добре знали Каменяра не лише як видатного українського письменника, поета, перекладача, філософа, навіть економіста, а й як завзятого політика і творця першої не лише в Галичині, а й в усій Україні (зокрема і в Тернополі) партії європейського зразка. Іван Якович розробляв її програмні документи і досліджував процеси, що відбувалися в краї.

Іван Франко .Маловідомі сторінки життя (До 160-річчя з дня народження)

                                                                Таємниця прізвища

         Прізвище Франко має неукраїнський корінь. Іван Франко у своїх творах сам натякав, що, можливо, походить від німецьких колоніялістів. В одному з його автобіографічних оповідань є такий епізод. Його батько ще парубком на якихось вечорницях запросив свою майбутню дружину, до речі, молодшу на років 24 від нього, танцювати. А вона, напевно, була вродливою дівчиною, бо небайдужі до неї хлопці казали: „Що ти з цим німчурою йдеш танцювати?". Але батько Франка усвідомлював себе українцем.

       Прізвище Франко наявне в офіційних документах ще XVIII ст., уже на початку цього століття рід був дуже розгалужений, що вказує на його корінне походження. Як стверджує відомий франкознавець Р. Горак, прізвище Франко зустрічається по всій Галичині в громадських і земських актах ще ХV-ХVІ ст. Причому всі Франки були вільними людьми й не виконували панщинних повинностей. Прадідом Івана Франка був Теодор Франка, який помер 1826 року на сотому році життя, а отже, був, мабуть, 1726 року народження. Дід Теодор і його батько вважали себе українцями, бо всі записи актів громадянського стану робили в церковних, а не костьольних метричних книгах. На підставі цих даних Р. Горак і вважає версію про німецьке походження бездоказовою. Також цей науковець відкидає версію про польське походження І. Франка по материнській лінії. Проте внука Зеновія Франко припускає, що її прабабуся Марія Кульчицька хоч і розмовляла тільки по-українськи, однак як представниця шляхти ходачкової (тобто бідної) могла бути в третьому або четвертому поколінні польського походження.

Джерела:  Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека   імені  І. Франка